Венеція – історія та пам'ятки

Церква Сан-Джеремія (Chiesa di San Geremla, XIII ст., Одна з найдавніших дзвіниць).
За церквою стоїть Палаццо-Лабія (Labia, apx. А. Треміньон, А. Комінеллі, 1700-ті, 1720-1750), знамените фресками Тьєполо. У головному залі на парадному поверсі фрески на сюжет історії Антонія і Клеопатри. Оригінальні намальовані архітектурні деталі, візуально продовжують мармурову обробку інтер'єру. У будівлі розташовуються госрадіо і телебачення.
Церква Санта-Марія-ін-Назареті, або Скальці. (Chiesa S. Maria in Nazarete, Scalzi, церква босоногих) Б. Лонга, Дж. Поццо, Дж. Сарді, 1660-1689. Один з будівельників церкви, Дж. Поццо, був ченцем з ордену кармелітів (їх ще називали босоногими). Він змінив загальний план, спроектував деякі вівтарі і внутрішню обробку. Фасад з каррарського мармуру створив Сарді. Центральна ідея його композиції - тріумф Богоматері (її статуя встановлена у центральній ніші). Тьєполо розписав в 1743-1744 рр.. плафон, але в 1915 р. фреска зруйнувалася при бомбардуванні і була замінена іншим твором. Живопис Тьєполо збереглася лише в капелі Св. Терези. Вівтар церкви оброблений білим і червоним мармуром з Каррари та Франції. У капелі Св. сімейства, біля підніжжя вівтаря, похований останній дож Венеції (1802) Лодовіко Манін, а також члени його сім'ї.
Церква Сан-Симеона-Пікколо (Chiesa di S. Simon Piccolo, apx. Дж. Скальфаропп 1718-1738). Ця церква виділяється куполом зеленого кольору. Він був покритий міддю, яка з часом окислилась. Ця будівля зустрічає або проводжає мандрівників так само, як церква Санта-Марія-делла-Салюті на іншому кінці Великого каналу. Вокзал Санта-Лючія (так називалася церква, що стояла на цьому місці) S. Lucia / Ferrovia.
Від пристані Ferrovia Stazione можна проїхати по каналу Джудекка повз островів Джудекка і Сан-Джорджо-Марджорі до набережної Ріва-дельї-Скьявоні.

Церква Сан-Маркуола (Chiesa di S. Marcuola, арх. Дж. Мазарі, 1728-1736). Вхід з Великого каналу, намічений як парадний, залишився в цеглі, так як він став боковим. Церква поставлена з деяким відступом від берега, за нею - невелика Campo San Marcuola (пл. Сан-Маркуола). В інтер'єрі зберігаються багато твори відомих венеціанських художників.

Палаццо-Вендрамін-Калерджі (Vendramin-Calergi, Кодуссі і Ломбарді, XV, заверш. В 1509) - шедевр архітектури раннього венеціанського Відродження. Він був побудований для дожа А. Лоредана. Тут Кодуссі вже широко застосував свій прийом обробки віконних прорізів - здвоєні циркульні вікна з завершальним круглим вікном вписані в одну напівкруглу арку. З боків вікон - тричвертні колони. Перший поверх з плоскими пілястрами використаний як цоколь для двох верхніх поверхів, вигляд яких зовсім іншою. Уміло введені орнаментальні мотиви, ніжні тони мармурового облицювання і колон, блакитні відблиски на стеклах венеціанських вікон, що чергуються зі стрункими колонами - все це додає будівлі дивно вишуканий і ошатний вигляд. Після смерті Лоредана палаццо був проданий. У 1739 р. він перейшов до Вендраміні, відомому покровителю мистецтв. Д. де Беррі переробив більшу частину інтер'єрів в екстравагантному смаку XIX ст. У 1883 р. біля дверей палацу на руках у гондольєра помер великий німецький композитор Ріхард Вагнер.
Взимку тут працює казино.
Фондако деї Турки (Fondaco dei Turchi, Турецьке подвір'я) височить на іншому березі майже навпроти Вендров-мін-Калерджі. Назва закріпилася за будівлею з XVII-XVIII ст., Коли в ньому розміщувався турецький торговий двір. До радикальної реконструкції 1869 спорудження вважалося найбільш виразним зразком цивільної архітектури XIII ст., І навіть зазнавши зміни, будівля передає своєрідний характер тієї епохи. Зараз у ньому розташувався Музей природної історії.

За мостом Ріальто канал повертає ліворуч, починається прямий і широкий ділянку каналу, посередині якого на правому березі стоїть найзнаменитіший з палаців Великого каналу - Па-лацці-Ка'д'Оро (Ca'd'Oro, арх. Дж. і Б. Бон-Старший, 1424-1430). Побудований для сімейства Контаріні під час найвищого розквіту Венеції, палац з мереживними галереями і що стоїть на рівні води аркадою являє собою чудовий зразок венеціанської готики. Особлива чарівність асиметричному фасаду надають глибокі лоджії на другому і третьому поверхах і маленькі левенята на кутах. Гладка площину стіни правій частині будівлі лише відтіняє філігранність ажурного візерунка, утвореного тонкими колонами і складними кілевіднимі і стрілчастими склепіннями лоджій. Назва "Золотий будинок" палац отримав завдяки позолоті та ажурному декору з різнобарвного мармуру, які раніше прикрашали фасад. Під час реставрації 1846 р. він позбувся багатою облицювання - її зняв і продав керівник робіт Дж. Б. Медунов, за що потрапив під суд. В кінці XIX ст. власником Ка'д'Оро став барон Дж. Франкетті. Він відреставрував палац і в 1916 р. подарував його місту разом з колекціями живопису і скульптури. Зараз у ньому розташовується Галерея Франкетті.
Палац Корнер-делла-Реджина (арх. Д. Россі, XVIII ст., Ca'Corner della Regina).
Палаццо-Ка'Пезаро (Palazzo Ca'Pesaro, арх. Б. Лонга, XVIII ст.) Височіє навпроти Ка'д'Оро на лівому березі. Обробкою фасаду величного триповерхової будівлі займався Лонго в 2-ій половині XVII ст. Будівля вражає поєднанням масивності архітектурних форм (потужний руст першого поверху, стрункість колон, раскреповка карнизів, пишний скульптурний декор). Тут розмістилися два значних музею - Галерея сучасного мистецтва і Збори творів мистецтв Далекого Сходу.
Палаццо Гуссона-Грімані-делла-Віда (Gussoni-Grimani, арх. Санмикеле), фасад розписав Тінторетто, фрески загинули.
Церква Сан-Зграї (Chiesa di S. Stae, арх. Дж. Грассі і Д. Россі, 1710). Для вибору проекту був влаштований конкурс. Коринфський портик на високому п'єдесталі і складні скульптурні композиції надають будівлі бароковий характер. До церкви прибудовано мініатюрне будівля - Скуоло-дей-Батджоро (златокузнец, 1711, рококо).

Міст Ріальто (Ponte di Rialto, арх. А. де Понті, 1588-1592). Довжина мосту - 48 м, ширина - 22 м. Міст встановлений на 12000 палях (висота прольоту - 7,5 м, довжина 28 м). Навколо склався торговий район, крамниці з товарами розташовувалися і на колишніх дерев'яних мостах, а пізніше і на кам'яному мосту Ріальто. Позаду торгових рядів, уздовж поручнів моста розташовуються пішохідні проходи з видом на Великий канал і набережні.
Міст облицьований білим мармуром і прикрашений скульптурними рельєфами. Район навколо моста Ріальто був найважливішим з початку заснування міста. Поблизу знаходилася резиденція дожа, вівся жвавий торг. При спорудженні міст був поділений поздовжньо на 5 частин - в середині торговий прохід для пішоходів (зараз тут тягнуться ювелірні та сувенірні крамнички), симетрично по боках від нього - 2 ряди лавок і за ними проходи по краях мосту з видом на місто. На предмостной жвавій пл. Сан-Бартоломео стоїть пам'ятник Карло Гольдоні (ск. А. дель Дзопо, 1883).
Фондако деї Тедескі (Fondaco dei Tedeschi, арх. Скарпаньо, 1505). Поруч з мостом знаходиться нині зовсім перебудоване подвір'ї німецьких купців, фасад якого колись прикрашали фрески Джорджоне і молодого Тиціана. Заснований у XIII ст. як торгово-складський центр, з причалами і місцями для розвантаження в знаменитому ринковому районі Ріальто, але тут проводили і прийоми. Після пожежі будівля була радикально перебудована в 1505-1508 рр.. за спеціальним декретом Сенату. Центр цього квадратного будівлі займає двір, утворений галереями.
Палаццо-камерленго (Kamerlenghi, арх. Г. Бергамаско, 1525). Кілька важковагове будівля з істрійського каменю призначалося для казначейства, куди стікалися зібрані податки. Головний фасад звернений до підйому на міст Ріальто. Задній фасад палаццо виходить на Кампо-Сан-Джакомо-ді-Ріальто з церквою Сан-Джакомо (Chiesa di S. Giacomo). Вважається, що з легендарної дати закладку цієї церкви (421 р.) почала існувати Венеція. Будівля перебудовувалося в XI і XII ст. Сама площа перетворилася на задвірки ринку Ріальто.
Фаббріке-Веккьо (Fabbriche Vecchie, Старі фабрики, арх. Скарпаньино, 1520-1522) були побудовані після пожежі в 1514 р. Зараз будівля займають судові контори.
фаббріке-Нуово (Fabbriche Nuove, арх. Сансовіно, 1555-1556) завершили реконструкцію лівого берега в районі моста Ріальто після пожежі.
За мостом Ріальто варто Палаццо-Ка'да-Міст (Ca'da Mosto, XIII). Два нижні поверхи побудовані в венеціанському стилі з характерними подовженими арками на тонких колонах. Верхні поверхи надбудовано пізніше. Кілька століть тому в палаці знаходилася готель "Білий лев", в якій у XVIII ст. зупинявся син Катерини II цесаревич Павло з дружиною, які подорожують по Європі інкогніто як граф і графиня Північні, пізніше в XIX австрійський імператор Йосип V Будівля Пескеріі (Campo dei Pescheria, Рибний ринок, 1907 р.) з цегли та білого каменю прикрашено аркадами. Цікаво, що в 1881 р. будинок ринку було побудовано з металевих засклених конструкцій, але воно абсолютно не вписувалося в зовнішність міста і в 1907 р. було замінено стилізованим під венеціанську готику будовою. Дарами моря на цьому місці торгують з XIV ст. З каналу видно гори риби восьминогів, молюсків та омарів, захаращують прилавки.